WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Роль жінки в релігії - Реферат

Роль жінки в релігії - Реферат

Реферат на тему:

Роль жінки в релігії

ПЛАН

Вступ.................................................................................3

1. Загальна характеристика ролі жінки в різних релігіях..................4

2. Роль жінки в християнстві....................................................7

3. Роль жінки в мусульмано-арабських країнах............................11

Висновок............................................................................14

ВСТУП

Роль жінок в релігіях народів світу, особливо іудео-християнського круга, здається не дуже значною тільки на перший, поверхневий погляд. Ми не побачимо багато жінок серед найпоширеніших типів так званих "релігійних людей", наприклад, серед пророків, святих, релігійних реформаторів, засновників релігій або нових течій в релігіях. Трохи їх і серед священнослужителів, дещо більше – серед ясновидиць, провидців, магів.

Але така картина складається, якщо на релігію дивитися як на "соціальний костюм, який можна зняти і змінити", слідуючи метафорі П.Сорокина. Якщо ж мати на увазі глибинне, плотсько-емоційне переживання віри – а саме воно складає корінне ядро релігії – це тут жінки виходять на перші ролі, якщо і не дуже помітні, то незамінні.

Звернемося до соціально-психологічної типології релігійних осіб, розробленої американським психологом Г. Олпортом в другій половині XX століття. У ній виділено два основні типи. Для людей першого типу релігія – спосіб досягнення життєвих цілей, зовнішніх по відношенню до самої релігії, наприклад, кар'єри. Вони демонструють зовнішнє благочестя, показуючи свою соціальну респектабельність; або шукають в релігії перш за все функціональну корисність (душевний комфорт, подолання негативних емоцій і тому подібне).

Для людей же другого типу релігія є самостійною і кінцевою цінністю, а всі нерелігійні потреби відходять на другий план. Серед людей цього типу переважають жінки. Релігія позбавляє їх від тривог і страхів, дає відчуття радості і свободи і, кінець кінцем, допомагає реалізувати свої вищі духовні потенції. Саме у релігії багато жінок знаходять найголовніші ціннісні орієнтації, а Бог є для них тим необхідним, хоча і віртуальним, співбесідником, до якого вони можуть звертатися у внутрішньому діалозі. Індивідуальна релігійність жінок харчується ззовні, в основному, через механізми церкви і общини і впливає на їх соціально значущу поведінку.

1. Загальна характеристика ролі жінки в різних релігіях

Жінка й релігія – одне з найбільших парадоксальних відносин в історії розвитку людства. В духовних аспектах усіх релігій жіноче начало відіграє важливу, а іноді й провідну роль. Саме єдність протилежних начал – чоловічого та жіночого – породжує все в суспільстві суще. Проте у соціально-духовному аспекті майже у всіх релігіях з боку Церкви ми віднаходимо ігнорування ролі жінки, розгляд її як другосортної, навіть сатанинської, істоти, відведення їй другорядної ролі в релігійному житті. Жінка не може бути служителем культу, їй відводять особливе місце в храмі, обмежені її функції у системі богослужіння, вона постає головною винуватицею гріха тощо. І це мало місце не лише в минулому, а ще значною мірою по-своєму виявляється в кожній конкретній конфесії і в наш час. З'ясування природи цього явища релігійних відносин не втратило своєї актуальності.

Походження чоловічої та жіночої статі теж є результатом волі Бога. Якої статі була перша людина? У віроповчальних системах релігій немає єдиної відповіді. Можна виділити два підходи до вирішення цієї проблеми. Традиційний підхід в іудеїв, християн та мусульман полягає в тому, що першою людиною був чоловік, а пізніше з його ребра створено жінку. Аргументом проти цієї точки зору є, наприклад, те, що одразу ж після створення першої людини, ще до появи жінки, Бог благословив словами: "Плодіться й розмножуйтесь". Однак, іудейський філософ і богослов Маймонід /Рамбам/ підкреслював, що немає суперечності в тому, що Бог наказав плодитися й розмножуватися ще до появи жінки, адже сказав Бог це саме чоловікові, а не жінці. Обов'язок чоловіка знайти собі пару і наповнювати землю людьми. Чоловік виступає активною стороною створення сім'ї. Чоловік шукає дівчину, знайомиться, залицяється, ініціює шлюб. Дівчина не може відверто, відкрито шукати собі чоловіка, ініціювати шлюб. Якщо вона і робить це, то опосередковано, завуальовано (через одяг, макіяж, дорогоцінні прикраси, парфуми, багате придане тощо). Чоловік, за вченням єврейських мудреців, зобов'язаний одружитись до 18 років, адже саме стільки разів за підрахунками іудейського богослова Раші /1040 – 1105/ слово людина /Адам/ зустрічається в тексті книги Буття до того місця, де сказано про створення жінки й передачу її Богом чоловікові.

В іудаїзмі та християнстві поширений ще один підхід до визначення статі першої людини. Спираючись на книгу Буття, де сказано, що "І Бог на свій образ людину створив, на образ Божий її він створив, як чоловіка й жінку створив їх", богослови роблять висновок, що чоловік і жінка були створені одночасно, єдині плоттю та душею, тобто перша людина була двостатевою істотою – це були чоловік і жінка одночасно. Слово "Адам" у перекладі з давньоєврейської означає "людина", не є власним іменем чоловіка і як ім'я зустрічається в Старому Заповіті лише тричі в книзі Буття та один раз у книзі Товіта. В інших випадках "Адам" означає людину взагалі. Про це свідчить у давньоєврейському тексті частка "ха", а перші звернення Бога були до людини взагалі.

Але якщо і чоловік, і жінка створені за образом і подобою Бога, то тоді якої статі сам Бог? Він – чоловік, чи жінка? У первісних релігіях домінуюче місце в сонмі богів займали боги жіночого роду: богині домашнього вогнища, богині-прародительки, наприклад, у ранньослов'янському пантеоні – Берегиня, Богиня Роду. Пізніше головними богами стають боги чоловічого роду: Мардук, Зевс, Юпітер. Це було притаманне також іудеям, чиєю священною книгою є Біблія. Як вважають дослідники, Елохім, Ел (Ель) у євреїв, Аллах у мусульман – це форма множини, що несе в собі пам'ять про політеїзм. Множина в поєднанні з дієсловом та прикметниками в однині в Біблії й Корані вживалась при виділенні з сонму богів одного, головного, свідчить про перевагу даного божества над іншими. Більше двох тисяч років стать Бога в релігіях не викликала сумнівів. З перемогою патріархальних відносин Бог був чоловіком. В ХХ ст., із зростанням ролі жінки в суспільстві, релігії чоловіча стать Бога була піддана сумніву і гостро постала проблема статі Бога. Віруючі феміністки почали стверджувати, що Бог обов'язково має бути жінкою. Тільки в цьому випадку він міг створити з нічого, тобто родити із самого себе світ. Батько нікого й нічого не народжує, а тому старшого Бога серед святої Трійці варто називати Богом Матір'ю. Другим у святій Трійці, погоджуються феміністки, нехай буде чоловік – Бог Син. Але третім у святій трійці, Святий Дух, – теж жінка. І в Біблії Святий дух (руах) – це іменник жіночого роду. У грецькій мові "Дух"("Пневма") теж жіночого роду, отже Святий Дух – це Вона, а не Він.

У дискусіях навколо статі Бога висувалися й інші припущення. Так, прихильники монотеїзму твердили, що Бог – один. А оскільки цей Бог створив за своїм образом та подобою і чоловіка і жінку, то в ньому одночасно присутні ознаки чоловіка й жінки. Отже, із точки зору антропології, Бог – гермафродит. Компромісною є пропозиція вважати Бога безстатевою істотою, але все ж переважає в богословських дискусіях на сьогоднішній день патріархальна думка, що Бог – чоловік.

2. Роль жінки в християнстві

В християнській традиції існує дві протилежні тенденції у ставленні до жінки: її поклоняються, в образі Божої Матері, вшановують жінок-мироносиць, яким першим з'явився воскреслий Христос, шанують жінок святих та великомучениць. З іншого боку жінку вважають ближчою до потойбічних сил, вона ціль спокуси, вона створена з Адамового ребра, нечиста і неповноцінна, а найголовніше винна, бо через неї сталося вигнання з раю. Небажання чоловіка відповідати за свої вчинки і свій вибір має досить давню історію.

Жінка належить чоловікові, своїм дітям і сім'ї, а потім вже самій собі, якщо вистачить сил і часу життя. Чоловік давав їй якісь права чи то політичні чи то у власному домі і фінансові важелі впливу на жінку були ніжнішими з усіх.

Зараз змінюється до навпаки, і це нагадує якусь химерну помсту, Божу кару. В ситуації виживання жінка виявилася більш витривалою і відповідальною. Вона взяла на себе все, що можна і трохи більше. І знову вона має забути про себе, бо цього вимагає від неї сім'я. Світ несправедливий до жінки, до її особистості, до її власного "Я". Підміняючи її власний світ світом речей: одягу, косметики, усього, що слугує чи то комфорту сім'ї, чи то прикрашає її знову ж таки роблячи привабливою для когось іншого. Виступаючи хранителькою необхідних дрібничок для інших, потрапляючи в рабство до речей (бо речи справді вміють керувати нашими бажаннями) – вона намагається забути про інше – про те що дозволила вкрасти свій власний світ, свою свободу.

Світ належить чоловікам. Бо інакше як пояснити таку нав'язливу рекламу тютюну, алкоголю – нема нічого смішнішого ніж реклама горілки – але найголовніше, то реклама насолоди, переконування у безпеці і нормальності коротких, багато-кількісних та бездуховних сексуальних контактів.

Залишаючи напризволяще свою дитину жінка занапащає душу і Господові нема потреби її карати – скоріше це духовне самогубство, як чоловік, що не піклується про нащадків звершує самогубство соціальне. Після того, як Христос повернув Марії Магдалені її втрачену душу, вона навряд чи змогла повернутися до ремесла повії, ні до розп'яття, ні після нього.

Яка альтернатива може бути протиставлена цій спокусі насолодою і вседозволеністю, що тягне за собою біль і самотність як для чоловіка, так і для жінки? Час змінюється і змінює все. Мода на розбещеність вочевидь зміниться модою на цноту. Але це час нашого життя і іншого в нас не буде.

Колись давно, коли Боги були ще Богинями і кожен новий культ, що приходив, обертав переможене небо на підґрунтя, колишній Бог ставав чимось на зразок диявола. Сила жінки була обернута на її слабкість і спрямована проти неї самої. Сила чоловіка досить зрозуміла і очевидна. То здатність діяти, цілеспрямовано і стійко, завойовувати нові світи, знаходити і проникати в них, здатність проникати в безодню і повертатися звідти. Сила жінки інша. Вона пасивна, вона приймає і сприймає. Вона йде за ним і освоює завойовані ним світи, як щойно куплену квартиру. Вона підкорюється і чекає, зрідка просячи чи вимагаючи за це щось для себе. Найчастіше іграшки: той же модний одяг, косметику, прикраси, подорож. Але яка б не була покірна жінка – чоловік завше відчуває неспокій і небезпеку, коли поряд знаходиться Вона, та яку він бажає. І те відчуття насправді поклик безодні, що її жінка носить у собі повсякчас.

загрузка...

 
 

Цікаве

загрузка...