WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Світові інноваційні підходи до підготовки вчителів - Реферат

Світові інноваційні підходи до підготовки вчителів - Реферат

практики.
Стосовно модифікації структури освіти треба сказати, що підготовка вчителів з 80-тих років ХХ ст. почала здійснюватись у коледжах і університетах, тобто було здійснено перехід до вищої освіти як єдиного типу підготовки вчителів. Учителів британських початкових шкіл і молодших класів середніх шкіл готують 3-4 річні навчальні заклади - коледжі вищої освіти (colleges of higher education) з дипломом бакалавра (BE - Bachelor of Education), магістра (ME - Magister of Education) і дипломом про професійну придатність [11].
Важливе значення в розвитку системи професійно-педагогічної освіти у Британії маєрозробка нових форм і методів навчання, які дозволяють формувати у майбутніх учителів здатність до незалежного і критичного мислення, практичного застосування засвоєних знань і досвіду навчально-дослідницької діяльності, рольового та імітаційного моделювання, творчого пошуку. З цим напрямком пов'язаний новий підхід до навчання як організації навчально-пошукової, дослідницької діяльності; навчально-ігрової, моделюючої діяльності; активного обміну думками, творчої дискусії.
Ми згодні з думкою британського дослідника інновацій у педагогічній освіті С.Скона (S.Schon) про те, що "розмірковування в дії", або "знання взаємодії", "професійний артистизм" сприяють формуванню "педагогічної рефлексії" ("reflective practice") майбутніх учителів [10, с.56]. Разом з тим необхідно відзначити, що особлива увага приділяється розвитку комунікативних умінь майбутніх британських учителів. Цьому присвячуються спеціальні заняття: семінари, дискусії, робота у тренінгових групах тощо.
Аналіз педагогічної і дидактичної літератури дав нам змогу дослідити, що у Великій Британії у 80-ті роки ХХ ст. вже проводились заняття "у формі тренінгових людських стосунків" Р.Керкхафа [5, с.315] з педагогіки і фахових методик.
Прибічники неогуманістичної освіти вбачають підготовку майбутніх вчителів через "свободу навчання". Провідний теоретик феноменологічної освіти К.Паттерсон стверджує, що "значення знання полягає в студенті, а не у змісті навчальної дисципліни", і студент "відкриває для себе це значення, а вже потім співвідносить його із змістом" [12, с.94]. Педагоги і психологи неогуманістичної орієнтації у підготовці майбутніх педагогів спирались на погляди А.Маслоу, одного з лідерів світової психології, який закликав до створення таких умов для навчання студентів, за яких відбувалося б їх самопізнання, усвідомлення важливості своєї майбутньої професійно-педагогічної діяльності. Головне завдання викладача - залучити студента до процесу пошуку. Педагоги-неогуманісти пропагують пізнання. Педагогічний процес будується ними за принципом діалогу або полілогу і багатий на імпровізацію. Результат такого навчання визначається у рівних стосунках між викладачем і студентом у праві кожного пізнавати світ без обмежень. Неогуманістична парадигма формує стосунки по типу "суб'єкт - суб'єкт". У процесі організації такого навчання змінюються особистісні стосунки з етичної точки зору .
Вивчення сучасних реалій британської вищої педагогічної освіти дозволяє стверджувати, що орієнтиром у підготовці майбутнього вчителя виступає формування інтелектуального, морального, творчого спеціаліста, який здатен творчо програмувати навчання і поведінку учнів в організованому ним педагогічному процесі. Розробка нових шляхів підвищення якості підготовки вчителів сьогодні актуальна і в Росії. Так, Ф.Янушевич зазначає, що педагогіка у своєму традиційному вигляді поступово зникає і їй на зміну приходять сучасні педагогічні технології.
Ідея застосування "педагогічних технологій" оволодіває педагогічною думкою російських педагогів. Починаючи з 70-тих років ХХ ст., це поняття трансформувалось від уроку із застосуванням технічних засобів навчання до системної організації навчального процесу, яка забезпечує змістову і контролюючу функції навчання. Проблему застосування педагогічних технологій розробляли у різний час В.Безрукова, В.Гінецинський, З.Жуковська, Б.Карпов, М.Кларін, Н.Тализіна, В.Тарасов, Н.Щуркова, Д.Чернилевський та ін.
Педагогіка ХХІ століття у Росії передбачає, що саме інтерес буде рушійною силою освітнього процесу у країні [3]. Навчання передбачено організовувати таким чином, щоб відбувалося міжособистісне спілкування, у процесі якого відбувається "поєднання особистісного досвіду людини з соціальним досвідом, відображеним і закріпленим у наукових поняттях, які поступово розширюються всередині себе, конкретизуються, збагачуються змістом" [3, с.15].
Конструювання навчального процесу у сучасній педагогічній літературі розглядається з двох боків: "навчання через інформацію і навчання через діяльність", - вказує Д.Чернилевський [3]. У роботі А.Вербицького [1] дано визначення контекстового навчання як концептуальної основи інтеграції різних видів діяльності студентів (навчальної, наукової, практичної). Ним виявлені форми організації діяльності студентів у контекстовому навчанні: навчальна діяльність академічного типу - квазіпрофесійна діяльність - навчально-професійна діяльність. Особливу роль у контекстовому навчанні відіграють активні форми й методи навчання або технології активного навчання, які спираються не тільки на процеси сприймання, пам'яті, уваги, а передусім на творче, продуктивне мислення, поведінку, спілкування [3, с.27]. Сьогодні в усьому світі широко застосовуються технології активного навчання, оскільки в них істотно змінюється і роль того, хто навчає (замість ролі інформатора роль менеджера), і роль тих, хто навчається (інформація не мета, а засіб для засвоєння дій і операцій професійної діяльності).
ЛІТЕРАТУРА
1. Вербицкий А. Активные методы обучения в высшей школе: контекстный подход. - М., 1989. - 127с.
2. Коренькова О.В. Пути повышения качества подготовки специалистов в высшей школе США: Дисс. канд. пед. наук. - Волгоград, 2001. - 176с.
3. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики / Пер. с англ. - СПб.,1997. - 430с.
4. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2002. - 437с.
5. Bergan G.R. Shool psychology in contemporary Sosiety. - Columbus e.a., Merill: A Bell and Howell, 1985. - P.317.
6. Cros F. Quels enseignans en 2020? // Futuribles. - 2001. - №267. - P.45-52.
7. Gardner H. Un`educazione per il futuru // Nuova autologia. - 2002. - V.137. - №2223. - P.41-49.
8. Gulot D., Minni C. A gui profile la formation continue // Problumes u comonigues. - 2002. - №2759. - P.29-32.
9. Hodson P., Thomas H. Quality assurance in higher education. Fit for new millennium or simply year 2000 compliant? // Higer educanion. - 2003. - V.45. - №2. - P.375-387.
загрузка...

 
 

Цікаве

загрузка...