WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Кільчасті черви - Реферат

Кільчасті черви - Реферат

переміщуються по дну, плавають, енергійно проникають у грунт. У них добре розвинений головний відділ з очами та іншими органами чуття. За способом живлення вони найчастіше хижаки.
Сидячі форми живуть переважно в трубках,утворених із речовин, що виділяються їхньою шкірою, та піщинками, уламками черепашок, грудочками мулу. Іноді ці трубочки майже повністю занурені в грунт, з якого вистиркається лише передня частина тіла з численними щупальцеподібними відростками, що утворюють ловильний апарат. Головний відділ розвинений слабко або редукований. Параподії також розвинені слабко.
До підкласу Рухливих належать нереїди, які зустрічаються у всіх морях Радянського Союзу, в тому числі в Чорному та Азовському.
У 1939-1941 pp. під керівництвом академіка Л. О. Зенкевича (1889-1970) були проведені роботи по переселенню нереїд із Азовського моря в Каспійське. Акліматизація пройшла успішно і сприяла зростанню харчових ресурсів Каспію. Живлячись детритом (рослинними рештками), нереїди включають у харчові ланцюги мул, який раніше "мертвим капіталом" лежав на дні Каспійського моря. Самі ж вони мають високу калорійність (1 г сухої речовини містить до 5000 кал) і становлять основну кормову, базу для осетрових риб. Осетер і севрюга майже повністю живляться нереїсом.
До підкласу Сидячих належать піскожили (рис. 35), що зустрічаються в північних і далекосхідних морях, а також у Чорному морі. Усі види піскожилів живуть на літоралі, найчастіше на піщаних мілинах, зариваючись у грунт на глибині до 20-30 см. Вони викопують дугоподібні нірки з двома отворами на поверхні грунту. Піскожил захоплює і проковтує пісок разом із органічними рештками, якими він живиться. Пісок проходить крізь кишки і викидається ззаду. Тому біля рота піскожила на поверхні грунту утворюється лійка, а позаду його тіла - конусоподібні купки землі. У лійку потрапляють гниючі рослинні рештки, якими він живиться. Коли піскожил викидає з нірки чергову порцію піску, його можуть схопити риби. Проте жертвує він лише своїм хвостом, який через деякий час регенерує.
3. КЛАС МАЛОЩЕТИНКОВІ ЧЕРВИ, АБО ОЛІГОХЕТИ,-OLIGOCHAETA
Клас об'єднує близько 2500 видів.
"Більшість олігохет живе в грунті суходолу, інші - в грунті дна прісних водойм та морів.
Розміри цих тварин - від кількох долей міліметра до 30- 40 см; деякі тропічні земляні черви мають довжину 2,5 м.
У зв'язку із життям у грунті в малощетинкових червів зникли параподії, а збереглися лише щетинки, кількість яких на кожному сегменті невелика. На відміну від поліхет головний відділ цих тварин розвинений слабко і позбавлений додаткових виростів.
Дихання відбувається через шкіру.
Характерною ознакою олігохет є наявність пояска на кількох сегментах переднього кінця тіла. Всі вони - гермафродити, запліднення перехресне, внутрішнє. Розвиток прямий. Яйця ці тварини відкладають у кокон, що утворюється з речовини, яку виділяє поясок.
Типовим представником класу є звичайний дощовий черв'як який належить до родини люмбрицид. Він поширений по всій Європі від Атлантичного узбережжя до Уралу. Довжина дорослого дощового черв'яка від 15 до 30 см. На півдні України він досягає більших розмірів. Пересуванню в грунті сприяє видовжене, сегментоване, загострене з обох кінців тіло. Спрямовані назад щетинки (по 8 на кожному сегменті) дають можливість чіплятися за найменші нерівності грунту. Слиз, що виділяється шкірними залозами, зменшує тертя тіла черв'яка об грунт, перешкоджає його висиханню (отже, сприяє диханню, бо дихає черв'як через шкіру), дає антибіотичні властивості.
У зв'язку з життям у грунті в дощових червів спростився рецепторний апарат. У зовнішніх покривах тіла розташовані різноманітні чутливі клітини, які сприймають світлові, хімічні, механічні подразнення. Найчутливіший передній кінець тіла. Будь-який шкідливий або неприємний вплив фактора навколишнього середовища зумовлює у дощового черв'яка захисну реакцію: заривання в землю, скорочення тіла, виділення на поверхні шкіри слизу. Наприклад, від яскравого світла дощовий черв'як ховається в нірку; на слабке світло він реагує позитивно (рухається до джерела світла). Із незвичного для нього субстрату (паперу, скла) намагається переповзти на грунт. Їжу дощові черви знаходять за допомогою хеморецепторів. Вони можуть сприймати обриси і розташування оточуючих їх предметів (під час повзання по землі).
В умовах експерименту дощові черви здатні до зміни природженої поведінки на основі вироблених у них умовних рефлексів.
У грунті дощові черви риють глибокі ходи до 2 м від поверхні землі. У теплу і вологу погоду вони вночі виповзають із своїх нірок, відшукують сире опале листя, напівзгнилі травинки, все це затягують у нірки. Отже, дощові черви - типові сапрофаги. Заковтують вони і землю, яку можна завжди побачити у їхніх кишках. Органічні речовини грунту, перегній використовуються як їжа, піщинки сприяють подрібненню і перетиранню рослинних часточок. Перероблений грунт черви викидають на поверню у вигляді характерних купок - капролітів. Поява таких купок навесні свідчить про початок діяльності червів. Підраховано, що за добу кожен черв'як пропускає крізь свої кишки таку кількість землі, що дорівнює масі його тіла. Зимують черви у нижній частині своїх ходів, нижче глибини промерзання грунту. Відомі випадки, коли знаходили живих червів у кусочках льоду; це вказує на їх високу життєстійкість і здатність переносити несприятливі умови. При пересиханні грунту під час літньої посухи черви також опускаються у глибокі його горизонти.
Дощові черви відіграють величезну роль у процесах ґрунтоутворення, на що вперше вказав Ч. Дарвін (1881). Вони складають від 50 до 96 % всієї біомаси ґрунтових безхребетних. На одному гектарі землі буває від 500 тис. до 2 млн. дощових червів, які переробляють і переміщують щодоби близько чверті тонни грунту. За рік один дощовий черв'як масою 0,52 г пропускає крізь свої органи травлення в середньому 400-500 г суміші із рослинних решток і мінеральних часток землі. Роблячи свої ходи, дощові черви розпушують грунт, сприяють його аерації і проникненню води. Затягуючи в нірки листя і рослинні рештки, вони удобрюють грунт. Капроліти цих тварин сприяють поліпшенню структури грунту. До цього ж грунт, який пройшов крізь кишки дощових червів, змінює свій хімічний склад: у ньому збільшується вміст магнію, кальцію, аміаку, нітратів, фосфорної кислоти. При цьому нейтралізуються шкідливі грунтові кислоти.
Оскільки дощові черви відіграють першочергову роль у ґрун-тоутворенні, підвищенні родючості грунту, їх треба охороняти. При проведенні зоологічної меліорації їх вносять у бідні на чорнозем грунти, а також під ліси в тих зонах, де ці тварини у природі не зустрічаються (сухих степах, напівпустинях).
загрузка...

 
 

Цікаве

загрузка...