WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Хеліцероносні. Основні представники павукоподібних (спорідни, павуки, кліщі) - Реферат

Хеліцероносні. Основні представники павукоподібних (спорідни, павуки, кліщі) - Реферат

головогрудей і складається зі зрослих вузлів нервового ланцюжка. Від них беруть початок нерви, які прямують до різних органів.
Органами дотику є щетинки, які вкривають тіло павука, та ногощупальця. Є у павуків органи нюху та смаку, що містяться переважно на ногощупальцях і ногах. Органи зору - прості очі. Деякі павуки здатні розрізняти не тільки форму предметів, а також і їхній колір. Наприклад, павуки-краби, які полюють на здобич на квітках, можуть змінювати власне забарвлення залежно від кольору квітки.
Запліднення у павуків внутрішнє, розвиток прямий. У період розмноження спостерігають складну шлюбну поведінку. Самці павуків-стрибунів, наприклад, виконують певну послідовність складних рухів перед самкою - шлюбний танок.
Розвинена у павуків і турбота про нащадків. Самка хрестовика маскує кокон, що зимує. В інших павуків, які живуть кілька років, самки охороняють кокон, а іноді навіть і молодих павучків (наприклад, тропічні павуки-птахоїди).
Яка роль павуків у природі та житті людини? Всього павуків налічують близько 30 тис. видів (в Україні - майже 1 000). Вони дуже різноманітні за розмірами, зокрема за розмахом ніг - від 0,6 мм до 20 см (наприклад, у південноамериканських павуків-птахоїдів). Тривалість життя цих тварин різна: у більшості видів вона не перевищує одного року (павуки-хрестовики), проте відомі випадки, коли павуки-птахоїди жили понад 15 років.
Павуки здебільшого поширені на суходолі, але відомий і прісноводний вид - павук-сріблянка. Він будує під водою гніздо з павутини у формі дзвона. У цьому гнізді павук живе, а повітря до нього приносить із поверхні води на вкритому густими волосинами черевці. Сріблянка добре плаває і по-лює на водяних членистоногих.
Більшість видів павуків приносить користь, знищуючи комах - шкідників рослин. Але разом з тим отрута деяких із них небезпечна для здоров'я і життя людини, наприклад павуків-птахоїдів, а також тарантула та каракурта. Тарантул поширений на півдні України і може проникати навіть на територію лісової зони, а каракурт - у Криму та степовій зоні. Укуси тарантула спричиняють різкий біль та набряки. Укуси каракурта мають значно тяжчі наслідки: сильний біль у всьому тілі, психічне збудження, яке невдовзі змінюється непритомністю. За статистикою, близько 3% уражених людей гине. Найефективнішим засобом лікування є введення протикаракуртової сироватки, після чого хворий через 3-4 дні одужує. Швидшому одужанню сприяє і виведення отрути з потом (для цього необхідно зігріти тіло, зробити масаж тощо).
Ряд Кліщі - друга за кількістю видів (понад 20 тис.) група павуко-подібних (в Україні відомо понад 3 тис. видів). У кліщів головогруди та черевце повністю злиті між собою та утворюють тулуб. У передній частині тіла розташована так звана голівка, утворена ногощупальцями та хеліцерами.
Кліщі, на відміну від павуків, мають непрямий розвиток. Із яйця виходить шестинога личинка, у якої після першого линяння з'являється четверта пара ніг. Через кілька линянь личинка перетворюється на дорослу особину.
Кліщі поширені всюди: у ґрунті та на його поверхні, на рослинах, у морях та прісних водоймах. Є серед них паразити рослин, тварин і людини. Вільноживучі ґрунтові кліщі відіграють важливу роль у процесах ґрунтоутворення, переробляючи органічні рештки. Хижі кліщі регулюють чисельність різноманітних членистоногих. Тому деякі види використовують для боротьби зі шкідниками сільського і лісового господарств, наприклад з павутинними кліщами.
Павутинні кліщі - небезпечні шкідники різноманітних культурних рослин. Своїми хеліцерами вони проколюють покриви листків і живляться соками рослин, обплутуючи листки павутиною. Іншими шкідниками сільськогосподарських культур є чотириногі, або галові, кліщі. Вони мають червоподібну форму і лише дві пари ніг. Паразитуючи у тканинах рослин, кліщі призводять до утворення пухлин (галів), що знижує врожаї. Деякі кліщі, наприклад коморні, можуть псувати харчові продукти на складах (наприклад, різні крупи та хлібопродукти, насіння соняшника). Вживання в їжу продуктів, заражених кліщами, може спричинити тяжкі харчові отруєння.
Значної шкоди бджолярству завдає кліщ вароа-паразит бджіл. У свійських тварин паразитують пір'яні кліщі та свербуни-шкіроїди, які дуже дошкуляють тваринам і знижують їхню продуктивність. У людини паразитує мікроскопічний (0,2-0,5 мм) коростяний свербун. Він проникає в шкіру,
де утворює довгі ходи. Це спричинює нестерпний свербіж, який посилюється розчісуванням. Від хворої людини до здорової короста передається під час користування спільними речами (рушниками, білизною тощо) або безпосереднього контакту, наприклад при потисканні рук.
Іншим небезпечним паразитом людини є залозниця вугрова. Ці кліщі паразитують у сальних залозах або волосяних сумках. Можуть спричиняти появу вугрів (гнойових прищів) та випадіння волосся. Людина заражується як при безпосередньому контакті хворих та здорових людей або тварин, так і через різні речі.
Іксодові кліщі, зокрема собачий, тайговий, бичачий, живляться кров'ю людини та тварин. У них на голівці є хоботок із гачечками. Хеліцерами кліщ розрізає шкіру. За допомогою гачків прикріплюється до неї й висмоктує значну кількість крові, внаслідок чого його розміри (особливо самок) збіль-шуються в кілька разів. Через певний час, насмоктавшись крові, кліщ відпадає від хазяїна. Іксодові кліщі є переносниками збудників таких небезпечних захворювань, як кліщовий енцефаліт, піроплазмози собак та великої рогатої худоби тощо.
Для профілактики захворювань, збудників яких переносять іксодові кліщі, під час перебування у лісі, на луці треба захищати тіло від кліщів добре припасованим одягом, а після прогулянки необхідно оглянути тіло і зняти кліщів, які ще не присмокталися. Кліщів, що прикріпились до тіла, потрібно змастити вазеліном чи олією. Повітря перестане надходити до їхніх дихалець на черевній частині тіла, і тварини через певний час самі відпадуть від живителя. Коли кліщів видалити силоміць, у тілі може залишитись голівка, що спричинить нагноєння. Якщо людина збирається відвідати місцевість, де є осередки кліщового енцефаліту, їй слід зробити профілактичні щеплення.
Список літератури:
1. А.М. Охріменко, Е.В. Шухова "Хрестоматія із зоології".
2. Е.Т. Горовкина, Н.И. Кузьмина "Уроки зоологии".
3. Ю.Т. Вервес, П.Г.Балан, В.В. Серебряков. "Зоологія".
4. О.С. Батуєв, М.А. Гуленкова, Т.В. Іванова "Зоологія для школярів та абітурієнтів".
загрузка...

 
 

Цікаве

загрузка...